Фестивальне кохання

Перлини Слобожанщини. Історія одного кохання. Фото Юрія Ворошилова
Перлини Слобожанщини. Історія одного кохання. Фото Юрія Ворошилова

Кожен фестиваль повинен мати продовження…

Так і наш фестиваль “Перлини Слобожанщини: Пархомівка – світові шедеври” вже має розвиток.

Фестиваль – це ЛЮБОВ!

Юрій Ворошилов.

ВІЙНА І КОХАННЯ

Саджу картоплю на маминому огороді, як раптом пронизливий телефонний дзвінок мобільника, який серед ранкової тиші пролунав, як щось нереальне і не тутешнє.

– Юрій, ти знаєш що таке кохання, замість привітання , пролунав зичний голос бійця Грузинського Легіону, який зараз базуєтьсь на Башкірівському військовому полігоні, Нодара Каралашвілі (позивний «Генерал»), і без паузи телеграфним стилем виклав суть раннього дзвінка, – Леван (Леван Бакурідзе, позивний «Туші», головний музикант і співак грузинських легіонерів) третій день не їсть, не спить, одним словом закохався, як вміє закохуватись лише грузин, у ту дівчиську, у синьому платті, яка з ним танцювала лезгінку на недільному фестивалі в Краснокутському районі – Юрій, ти друг Легіону, необхідно її знайти, а то бригада втратить вмілого і безстрашного воїна, ти ж знаєш, що таке кохання…

Все, закінчилась мій огород, і розпочалась операція по рятуванню Левана, до речі хороброго бойового лейтенанта грузинської армії, який це звання здобув у російсько-грузинській війні. Перше, що прийшло на думку, теза якогось мудрого філософа, – щоб завоювати жінку, її спочатку треба здивувати, що я і зробив в свій час. Багатенько років тому, я своїй дружині на десятій хвилині знайомства заявив, що вона мені подобається, і що вона буде моєю дружиною, відповідь була миттєвою у вигляді крутіння пальця коло скроні. Та дарма, були залучені мої друзі, відчайдухи малої авіації і на другий день відтулись «покатушки» на дельтаплані, а це я вас скажу не для слабаків…

Ідея здивувати, Нодаром була прийнята іще тому, що Леван не знає іншої мови, крім грузинської і тому старший побратим буде допомагати у перекладі, та виконувати роль своєрідного свата. До традиційного букету, вирішили (для здивування) виготовити величеньку виставочну композицію з отим їхнім танцем і фото бойової хронічки закоханого.

Були підняті на ноги всі мої добрі друзі-журналісти, всіх прес-служб міста Харкова. Під кінець другого дня пошуку, ми дістались до прес-служби Харківського національного університету внутрішніх справ, де нас зустріли два чарівних полковника Ірина Щербакова і Наталія Мошницька. Треба було бачити їх добрі посмішки на наші з Нодаром розповіді з розмахуванням руками (Леван сумовито мовчки посміхався).

Сурове місцеве університетське начальство лише побажали успіху у наших пошуках, і завершальна операція по пошук і зустрічі з коханою Левона була розроблена і на третій день успішно здійснена. Повірте, у нас з Нодаром, за плечима якого чотири війни, в очах чомусь були зрадливі сльози… Подивіться самі, як це було, і у вас теж щось заскребе по серцю…

А цю дівчинку, виявляється звати Юлія Лисичкіна. А на те, що у неї рідний батько грузин, ми всі лише рота розкрили від здивування і ще довго його не закривали. Ось так інколи буває у нашому житті…

Юрій Ворошилов
Фото автора